Свого часу Єна для мене стала просто таки вікном у Європу, як би банально це не звучало, адже до того часу в ЄС  я була лише один раз (та й те автобусним туром!). По закінченні мого семестру в Німеччині я не лише отримала диплом європейського зразка Master in Politics, але й зібрала чимало вражень від студентського життя та подорожей десятьма країнами.

Навчаючись на магістерській програмі “Німецькі та європейські студії” мені випала чудова нагода повчитися семестр у Німеччині. Ця можливість була частиною спільної магістерської програми “Німецькі та європейські студії” (політологія) Фрідріха Шиллера в м. Єна та Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Для зарахування в німецький університет необхідно було мати сертифікат на знання німецької мови Test DaF без трійок, або аналогічний (DSH). 

Предмети можна було вибирати самостійно залежно від власних уподобань та дослідницьких інтересів, але необхідно було набрати певну кількість кредитів. Було й кілька обов”язкових предметів, наприклад семінар з методів дослідження у політології.  Загалом пар було не багато, але до кожної з них треба було дуже ретельно готуватись. Кожен курс закінчувався або іспитом, або написанням дослідницької роботи німецькою обсягом 10-20 сторінок, залежно від вимог викладача. Також протягом семестру навчання в Єні необхідно було зібрати всі матеріали та консультації наукового керівника для написання дипломної роботи.

Jena

Мовне питання стало, напевно, найбільшим випробуванням: всі курси викладали виключно німецькою і ми мусили орієнтуватися в матеріалі на рівні з місцевими. Студенти-магістранти в Єні – це переважно 30-ти літні лисуваті чоловіки, які до приїжджих дівчат з України вони ставились без особливого піїтету… Але ми не журились, інколи купляли в їдальні глінтвейн за 1 євро, і тоді будь-яка пара здавалась не такою вже й провальною.

Це був дуже насичений період мого життя. Практично кожних вихідних ми вибиралися кудись із Єни, а кожні 2-3 тижні – кудись за кордон. Так, протягом семестру я відвідала 10 країн: Німеччина, Нідерланди, Швеція, Чехія, Іспанія, Андорра, Італія, Ватикан, Франція, Польща! 🙂 Більше того, у Єні наше життя було теж дуже цікавим. По-перше, це університетське місто. З 200 000 місцевого населення відсотків 90 – це люди з вищою освітою: студенти університету Фрідріха Шиллера (а також Fachhochschule), викладачі, випускники та інші фахівці, так чи інакше задіяні в житті університету. Тож страждати від браку заходів і закладів не доводилося. Вже у перший вечір наш німецько-український тьютор Юра повів нас в паб на вишневе пиво, або Kirschbier!

Гуртожиток в нас був дуже затишний, з краєвидом на гори (ну добре, пагорби :)). Кімнату я свою дуже любила. Вона була новенька й затишна, а головне тільки моя! Це важливо, адже до того я п’ять років жила у трійці в гуртожитку (і потім туди й повернулась…) З гуртожитку до зупинки трамваю (називали ми їх виключно Straßenbahn-и, навіть коли говорили українською) було зовсім близько. П’ятнадцять хвилин – і ти в університеті. Під час вікна між парами можна було спокійно поїхати додому, зайти в супермаркет за продуктами і приготувати обід!

Ще кілька слів про саме місто. Чесно кажучи, у порівнянні з сусіднім Ваймаром, Єна програє своїми культурно-архітектурними пам’ятками. І все ж вона мила і затишна, комфортна для життя. Наприклад, там був хороший і відносно недорогий шопінг. Мабуть, таке є у кожному німецькому містечку, але ми ж люди не призвичаєні до H&M, C&A тощо, тож після кожної стипендії ми робили ритуальне коло цими магазинами.

Окрім того, у  Єні був чудовий різвяний ярмарок (Weihnahtsmarkt), де продавали найсмачніші полуниці і банани в шоколаді. Це був мій перший Новий рік за кордоном і перше Різдво поза сімейним колом. Трохи дивно було ходити на пари на Різдво, але ми не розгубились і відсвяткували його усім православним людом: українки, сербка і… ефіопка! Ми наварили куті, вареників і узвару, сербка приготувала традиційний гострий суп і частувала нас сливовою горілкою, ефіопка казала, що не хоче дзвонити вітати батьків, бо буде плакати. Все було душевно і по-домашньому.

Коли я їхала з Єни додому, то загадала ще раз повернутись туди, але думала, що це мало ймовірно. Але бажання здіснилося, і минулого літа я познайомилася з літньою Єною. Те, що я побачила, коли приїхала, дуже вразило мене – місто розквітло у прямому сенсі слова! Я ходила і не могла надивитись! Виявляється, прямо під нашим гуртожитком є фонтанчик, про існування якого ми й не здогадувались. Ще раз прокаталась штрассенбаном і затегала в фейсбуці своїх однокурсниць, щоб теж трохи поностальгували 🙂 Насамкінець я зайшла у корпус університету і несподівано зустріла Юру – нашого німецько-українського тьютора, який тепер вже викладає в університеті. Як же я люблю повертатися у старі, добре знайомі міста!

Текст та фото: Ольга Мельник, випускниця Національного університету “Києво-Могилянська академія” та Єнського університету ім. Фрідріха Шиллера, магістр політології

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.